Ілля Рєпін (1844–1930) — один із найвідоміших художників Російської імперії другої половини ХIХ — початку ХХ століття, яскравий представник реалістичного мистецтва, видатний портретист і майстер історичної картини. Ця теза не породжує сумнівів та різночитань. Значно більше питань і контроверсійних суджень виникає щодо національної культурної ідентичності митця, його належності до української, російської, обох культур чи їхнього гібридного поєднання.

Свого часу ім’я видатного художника, уродженця України, одноосібно привласнила Росія. Держава-агресорка продовжує вважати митця флагманом російської культури й «русского міра», супроводжуючи міжнародні виставкові проєкти Рєпіна імперськими і радянськими наративами. Водночас світ нарешті починає осмислювати спадщину Іллі Рєпіна в контексті історії України, української культурної ідентичності та зв’язків художника з Батьківщиною. Так, після початку повномасштабної війни Росії проти України в деяких західних музеях, зокрема в Метрополітен-музеї у Нью-Йорку й музеї д’Орсе в Парижі, відбулося історично важливе переозначення походження художника з російського на українське. 

Митець переживає друге народження й у сучасній Україні. Естетика та ідеї художника актуалізуються в професійній і масовій культурі, а особливо яскраво ревіталізуються в графіці, фотографії, кіно, кібермистецтві. Знаменита робота «Запорожці пишуть листа турецькому султану» надихає захисників української держави на створення численних реконструкцій та мемів. Це доводить життєздатність і позачасовість славетного твору й геніальне прозріння художника, який глибоко відчув і відрефлексував національну поведінкову модель — зухвалий сміх перед обличчям небезпеки. 

Необхідність у переосмисленні життєтворчості Іллі Рєпіна, одного з конструкторів українського козацького міфу в образо­творчому мистецтві, давно назріла. Водночас, руйнуючи хибні або архаїчні концепти, важливо не замовчувати й не перекручувати історичні факти, а також не спрощувати погляд на митця. Фігура Іллі Рєпіна, який був провідним гравцем на культурній сцені Російської імперії, потребує зрілої наукової думки, сміливості порушувати складні питання. Завдання полягає не в заміні одного бачення на протилежне, не у формальному переатрибутуванні спадщини, а в тому, щоб повніше й глибше пропрацювати сторінки історії нашої культури, яка творилася в умовах бездержавності та загроженості нації, виявити приховане й незнане, осмислити супереч­ливе і травматичне.

Видання «Ілля Рєпін: Pro et Contra» підсумовує результати однойменного проєкту, реалізованого Національним музеєм «Київська картинна галерея». До збірника увійшли статті кураторів Оксани Підсухи та Вікторії Величко, фахівців із різних галузей гуманітаристики: Олега Ільницького, Світлани Бучастої, Яни Тимошенко, Аліси Ложкіної, Пітера Дорошенка та Олени Марініної, що досліджують різноманітні аспекти життєтворчості Іллі Рєпіна, а також теоретичні і практичні питання деколонізації. Окремий розділ книжки присвячено міжмузейній виставці «Ілля Рєпін. Реаліст і мрійник», яка експонувалася в Київській національній картинній галереї в межах проєкту з 12 червня до 13 вересня 2026 року. Збірник ілюстровано роботами Іллі Рєпіна і рідкісними документами, світлинами та художніми творами інших авторів, що розширюють історичний контекст й унаочнюють вплив митця на українське візуальне мистецтво. Деякі твори публікуються вперше. Завантажити каталог