З 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» розпочинає роботу міжмузейний проєкт «Карпати. Ці гори не знають покори». Виставка відкриває багатогранний образ гірського краю через краєвиди, портрети волелюбних мешканців Карпат та жанрові сцени.
Презентація виставки відбудеться 10 березня о 17:00
Природний ландшафт формує національний характер, впливає на історичну долю народу та відгукується в мистецтві. Українська ідентичність століттями гартувалася на безмежних просторах козацького степу й серед стрімких бескидів – гір, «що не знають покори».
«Карпати – це невичерпне джерело творчого натхнення та національного духу. Край “Черемоша й Прута” був українською цитаделлю й у часи, коли художники були позбавлені свободи вільно творити національне мистецтво. Після Другої світової війни митці вирушали в гори, аби засвідчити власну жагу до волі, глибше пізнати та оприявнити національний характер, а також давні культурні традиції. Водночас, совецька тоталітарна машина намагалася “затиснути” символи та образи українських Карпат в “обгортку” соціалістичного реалізму та пропаганди. На виставці ми прагнули продемонструвати розмаїття авторських інтерпретацій культурно-географічного ландшафту Карпат, - через пейзажі, портрети, обрядові сцени», – додає в.о. гендиректора Національного музею «Київська картинна галерея» Оксана Підсуха.
Основу експозиції становлять живописні, графічні та декоративно-прикладні твори українських митців 1950–1970-х років. У фокусі уваги – художники-шістдесятники, для яких Карпати стали духовною опорою в процесі відродження національного мистецтва. Серед представлених робіт – краєвиди та портрети Веніаміна Кушніра й Любові Панченко, натхненні гірським краєм, де митці осмислювали українську історію, шукали нові сенси та досліджували взаємозв’язок природи, людини й побуту.
Окремий розділ присвячено майстрам закарпатської школи живопису – Йосипу Бокшаю, Адальберту та Яношу Ерделі, Ернесту Контратовичу, Гаврилу Глюку, Золтану Шолтесу, Антону Кашшаю, Адальберту Мартону та Володимиру Сидоруку. У їхніх полотнах краса Карпат втілена через тонке відчуття світла й насичену кольорову палітру верховинського пейзажу. Тематичну й стильову палітру розширюють твори українських класиків ХХ століття – Миколи Глущенка, Сергія Шишка, Миколи Максименка та Романа Сельського. Окремий акцент зроблено на ілюстраціях Георгія Якутовича до повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», а також його ліногравюрах із серії «Люди села Дземброня».
Виставку доповнюють фарфорові фігурки та майоліка відомих скульпторів. Частина робіт створювалася до ювілеїв так званого приєднання території Західної України до СРСР.
Митці, представлені у виставці:
Армен Атаян, Володимир Башло, Володимир Беляк, Йосип Бокшай, Адальберт Борецький, Василь Бурч, Ніна Волкова, Василь Габда, Микола Глущенко, Гаврило Глюк, Тетяна Голембієвська, Лаврентій Гром, Олександр Губарев, Катерина Двоєглазова, Адальберт та Янош Ерделі, Костянтин Заруба, Карло Звіринський, Людмила Івковська, Наталія Ільїна, Іван Ілько, Антон Кашшай, Михайло Кобиленков, Ернест Контратович, Анатолій Коптєв, Михайло Кордіяк, Олександр та Тамара Крижанівські, Веніамін Кушнір, Іван Лавріненко, Микола Максименко, Адальберт Мартон, Едіта Медвецька-Лутак, Микола Медвецький, Любов Панченко, Анатолій Пламеницький, Ольга Рапай, Борис Рапопорт, Михайло Романишин, Роман Сельський, Володимир Сидорук, Василь Скакандій, Валентина Трегубова, Олександр Туранський, Сергій Шишко, Золтан Шолтес, Георгій Якутович.
До експозиції увійшли твори із колекцій Національного музею «Київська картинна галерея», Музею шістдесятництва – філії Музею історії міста Києва, галерей «НЮ АРТ», ARS Kerylos, «Ностальжі», «Вернісаж», а також із приватних зібрань.
